Below are the 4 most recent journal entries recorded in nash_sansanych's LiveJournal:

Thursday, August 11th, 2005
9:00 pm	Afterparty Голова боліла страшенно, але Олександр Олександрович надлюдським зусиллям волі таки змусив себе розплющити очі. Стеля була якась незнайома і це насторожило міського голову. Поводивши зіницями вліво-вправо, Олександр Олександрович швидко зрозумів, шо справа не в стелі. Незнайомою була вся кімната включно з панорамою за вікном і бюстгалтером на люстрі. "Шо за?.." - подумав Олександр Олександрович і напруживши мізки змусив себе відтворити картину подій. День народження. Поздоровлення колег, офіційна частина, культурні заходи. Похід з Людой в театр. Ресторан, весела і шумна компанія друзів... Потім картина ставала дедалі сюрреалістичнішою. Відкинувши ковдру, Олександр Олександрович збагнув, шо лежить на ліжку в одних шкарпетках. - Оце тобі і на... - почухав він потилицю. Замотавшись в ковдру, міський голова закружляв по кімнаті. Мозок відверто ігнорував його бажання зрозуміти, що сталося і як він тут опинився. Організм вимагав рідини, радше за все - слабоалкогольної. "А яке ж сьогодні число?!" - раптово осінила його страшна думка. Погляд впав на мобільник, що мирно лежав на підвіконні. Власна "Нокія" була єдиним, окрім власних же шкарпеток, знайомою річчю у цій дивній кімнаті. - Шісять два пропущених визови, тринадцять есемес, - забубнів Олександр Олександрович, клацаючи по кнопках. - Так, сьогодні...йопть!...Ну дякувати хоч, шо все-таки серпня. "Вам надійшло нове повідомлення!" - висвітілось на екрані "Нокії" і міський голова клацнув "ОК". "Sasha ty de? Skoro tam vzhe nasvyatkueshsya? Ya na dachi. Lyuda." - А дійсно, - вголос подумав мер. - Де ж я? Він швидко набрав номер свого помічника. - Альо...альо...Гриша?.. Та не бубни...Та подожди зі своїми проектами!..та подожди зі своїми інвесторами!..Я цей...хотів спитати...Ти случайно не знаєш, де я можу буть? В слухавці надовго запанувала тиша. - І нахріна мені такі помощніки?! - розлючено закричав Олександр Олександрович і, відшукавши врешті-решт власні брюки, сорочку та окуляри, вискочив в коридор. (9 Comments |Comment on this)
Friday, June 24th, 2005
4:26 pm	Вечоріло. Олександр Олександрович сидів в своєму кабінеті і розкладав на комп'ютері пасьянс "Солітер". Раптом задзвонив один з його числених телефонів. - Да, - сказав Олександр Олександрович в слухавку. - Слухаю. Розказуй. Спершу міський голова слухав свого помічника неуважно. Його мозок був зайнятий думками про те, куди запроторити девятку пік. - Шо?! Де?! Гриша, ти шо, сказився, йопть! - раптом закричав у слухавку Олександ Олександрович, миттю забувши про пасьянс. - Як це потім пояснити общєствєності?! А мітинги почнуться, а палаток знов понатикають мені під вікнами! Комсомольці помаранчеві, щоб їх...Нє, категорично... Олександр Олександрович замовк на півслові. Декілька секунд він сидів мовчки, потім зняв окуляри і почав ретельно протирати їх хустинкою. - То скільки, кажеш, дають?... Ніхрєна собі...Ага, да...Бабушкін каже, що гарно вписується і доповнює  композицію? Ммм...- Олександр Олександрович почухав собі потилицю. - Да, це ідея. Молодець, Гриша. Київський мер задоволено розсміявся і закивав головою. - Точно, так і зробим. Скажем, шо це щас нова європейска мода. Захавають...Ну давай, хай зайде завтра в обід, поговорю лічно. Олександр Олександрович відключив зв'язок, натягнув окуляри і акуратним почерком записав в свій робочий щоденник - "14:00 - переговори щодо будівництва АЗС на Майдані Незалежності". (21 Comments |Comment on this)
Tuesday, June 21st, 2005
9:56 pm	- До мене нікого не пускай, буду працювати з документами, - наказав Олександр Олександрович своїй секретарці. - І занеси чаю з лимоном, будь-ласка. Мер зручно влаштувався в улюбленому кожаному кріслі, дістав з шухляди папку з написом "Пропозиції щодо тарифікації проїзду на маршрутних таксі м. Києва" і декілька секунд замислено роздивлявся на ній візерунки... - Ваш чай, Олександр Олександрович, - прочинила двері секретарка. Київський міський голова мирно куняв, закинувши голову на спинку крісла. Окуляри сповзли на самий кінчик носа, рот був відкритий. Секретарка лагідно посміхнулась, поставила чай на стіл і вийшла, тихенько зачинивши за собой двері. Вона знала, що Олександр Олександрович одразу після обіду нерідко відпочіває таким чином. ...Спочатку меру снились гарні і веселі сни. Снились Майдан, Руслана і Євробачення, брати Клички і Андрій Шевченко. Але потім сон став поганим. Наснилось, що він їде на роботу в переповненій маршрутці, де з усіх сторін його штовхають, наступають на ноги і псують парасольками дорогий костюм. - Мущіна, шо за праєзд? - перекрикуючи радіо "Шансон" запитав в Олександра Олександровича водій. - Посвідчення... - розгублено і навіть якось жалісно відповів мер. - Ви чітать умєйєтє? - досить невічливо запитав водій. Олександр Олександрович підняв очі. Дійсно, згори була наклеєна об'ява. Як виявлялось, в зв'язку з тим, що міська влада не компенсовувала проїзд пільговим пасажирам, перевізчик відмовлявся безкоштовно їх возити. "Маячня якась" - подумав мер і поліз в кишеню за гаманцем. Грошей там не було. Були картки "Віза" і "МайстерКард", а от готівки не було. Подумки посваривши Люду, Олександр Олександрович став нишпорити по іншим кишеням. Нарешті, йому вдалось відшукати гривню. - Візьміть, - видихнув він з полегшенням, передаючи гроші водію. - Проєзд грівнапісят! - вже зовсім сердито відповів водій. - Ну савсєм чітать разучілісь. Олександр Олександрович повів очима і побачив ще одну об'яву, в якій повідомлялось, що в зв'язку з масою об'єктивних причин, перевізчик вимушений підняти вартість проїзду. "Бардак!" - розлючено подумав міський голова і почав витягати з усіх кишень копійки - спочатку 10, потім 5, потім ще 2, три по одній і аж цілих 25. Тривало це досить довго і пасажири навколо стали якось неприязно дивитись в його бік, а водій бурмотіти собі під ніс щось нерозбірливе, але явно образливе. На проїзд не вистачало п'яти копійок і Олександру Олександровичу стало соромно і страшно... Прокинувся міський голова від того, що в нього задзвонив мобільник. - Алло. Так. Слухаю. - автоматично відповідав Олександр Олександрович, все ще відходячи від сну. Його погляд впав на папку, що досі закрита лежала на столі. - Ага... От я якраз і хотів з тобою про це поговорити. Треба все-таки щось з питанням тарифів на маршрутки вирішувать. (16 Comments |Comment on this)
Sunday, June 19th, 2005
1:21 pm	Київський міський голова прокинувся рівно о десятій годині ранку. Була неділя, міська адміністрація була зачинена, тож Олександр Олександрович міг собі дозволити покемарити вдосталь. Солодко позіхнувши, київський мер встромив ноги в старенькі капці і подався на балкон робити зарядку. Після фізичних вправ Олександр Олександрович, як завжди, перейшов до водних процедур і вже за 15 хвилин, бодрий і свіжий, він  з апетитом снідав яєшнею. "Чим би його все-таки зайнятися?" - думав міський голова, сьорбаючи чай з лимоном. "Люда на дачу поїхала... Ех, і нашо оце мені той вихідний? А ще скоро на пенсію відправить, тоді вобщє хоть вішайся..." - засумував Олександр Олександрович. "О! Придумав!" - свіжа ідея осінила мера під час ретельного миття посуду. "Зараз всі держслужобвці заводять собі цей... як же його...гербалайв...а, лайвджорнал! А чим я гірше? Не можна столичному меру відставати від моди" Відшукавши окуляри, Олександр Олександрович вмікнув свій старенький Пентіум і набрав у віконці браузера потрібну адресу...   (10 Comments |Comment on this)